Сьогодні ми  познайомимось з зброєю елітованої турецької армії - ятаган турецький XVII ст.

Сьогодні ми  познайомимось з зброєю елітованої турецької армії - ятаган турецький XVII ст.  з рельєфним орнаментом та кастами округлої форми з цінним камінням - коралами.

В основному, ятаган відомий як специфічна зброя турецьких яничар (йенічері - «нове військо»). Це військове формування регулярної піхоти в султанській Туреччині, створене на основі «податку кров'ю» - данини хлопчиками з немусульманських (зазвичай християнських) сімей. За легендою, султан заборонив яничарам носити в мирний час шаблі (здавалися в арсенал), і вони обійшли цю заборону, замовляючи бойові ножі довжиною в руку. Ось тоді і з'явився ятаган у його звичному вигляді. Він не був бойовою зброєю і носити його не заборонялося.

Найбільш ранній зі збережених ятаганів, належав одному з султанів Османської імперії - Сулейману Прекрасному (1495-1566). Масове виготовлення ятаганів почалося в Туреччині з середини XVIII ст. і тривало до 1825-1826 рр., поки не був ліквідований яничарський корпус султаном Махмудом ІІ. До шабель ятаган не відноситься, але поряд з шаблями широко використовувався в ХVII-ХVIII ст. і запорізькими козаками (до них ятагани потрапляли як трофеї після вдалих походів). Під час Задунайської Січі набув поширення серед задунайців, які перебували на військовій службі у султана.