Ваза з колекції старожитностей XIX ст. Д.І. Яворницького

Мелітопольський міський краєзнавчий  музей продовжує знайомити відвідувачів з колекцію старожитностей XIX ст. Дмитра Івановича Яворницького, яка надійшла до фондів МКМ в 1952 році з Дніпропетровського історичного музею (зараз – Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького).

В фондах музею серед предметів побуту зберігається ваза (МКМ-Р-504 КВ-6824) початку XX cтоліття. Експонат з широкою основою, високою широкою горловиною та розширеним вінцем, покритий темно-зеленою глазур’ю і прикрашений рослинним орнаментом.

• На плокому дні є автограф майстра Василя Поросного: «підпис автора,  Опошня, Василій Поросний».
• Селище Опішня, що на Полтавщині — один з найдавніших і найвизначніших осередків української кераміки. Високого розвитку гончарство Опішні досягло у XVIII—XIX століттях. Опішненська кераміка об'єкт нематеріальної культурної спадщини України. Ви­значними майстрами  данної кераміки в минулому були Остап Ночовник, Василь Поросний, Федір Чирвенко. 

Василь Поросний (1873 – 1942) був яскравою постаттю  українського гончарства того часу. Він був доволі заможним гончарем у Опішному, адже мав змогу наймати робітників для важкої праці. З 1927 р. працював у Москві. Василь Васильович навчався в Опішнянській земській гончарній майстерні в 1894 році (вважається учнем Ф.Чирвенка). Вироби збував головним чином на ярмарках Полтавської та інших губерній. За рік сума складала близько 900 рублів. Займався, окрім того, бджільництвом і землеробством. На одній з виставок отримав «похвальный лист и денежную награду в сумме 25 рублей за теракотовые изделия и глазированную посуду, за хорошую и полезную работу по выделке глазированной посуды». Роботи Поросного є в Музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Українському центрі народної кераміки, Полтавському краєзнавчому музеї та Музеї етнографії народів СРСР у Санкт-Петербурзі.