Фрагмент козацької люльки (МКМ-В 159 КВ 3092) XVIII століття

Черговий експонат з колекції старожитностей XIX ст. Дмитра Івановича Яворницького, що був отриманий в 1952 році з Дніпропетровського історичного музею (зараз – Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького) – фрагмент козацької люльки (МКМ-В 159 КВ 3092) XVIII століття.
• В Україні люлька з'явилася на початку XVII століття, потрапила з Османської імперії та стала надзвичайно популярною серед козацтва. 
• Існувало багато різновидів люльок. Серед найбільш поширених дослідники виділяють короткі люльки, так звані «носогрійки», «люльки-бурульки», «обчиська», а також «товариські люльки» з чубуком у два метри завдовжки, прикрашені намистом, коштовним камінням, іноді з написом.
• Суміш трав, яку палили козаки до появи тютюну (більш-менш дешевий османський тютюн з'явився в Україні наприкінці XVII століття), досі є предметом дискусій серед істориків. Вважають, що це міг бути збір трав, котрі росли у степах України, а саме — деревій, чебрець, полин, будяк, валеріана лікарська, м'ята та борщівник. 
Козаки надзвичайно полюбляли палити люльку і звичайно кожен козак вважав за необхідне мати свою неповторну люльку. Нехай люлька буде відрізнятися дрібницею одна від одної, головне щоб інша. Адже люлька, це ще своєрідний козацький талісман на вдачу – козак без люльки, як козак без коня.
Втрата люльки, як відомо, вважалася поганою прикметою. Люльку кожен вибирав прискіпливо, намагаючись знайти особливу, несхожу на інші. І майстри йшли назустріч побажанням замовників і творили неповторні шедеври.
В нашому музеї в тематичному розділі «Наш край з XV століття до 1914 року» експонується багато різних козацьких та кримських люльок, що відрізняються за розміром,  формою та кольором.