Мелітопольський міський краєзнавчий музей

УВАГА!!!

Графік роботи музею:

Вт.-нд.

з 9.00 до 16.00

 

Адреса:
72312, Запорізька обл.,
м. Мелітополь,
вул. М. Грушевського, 18
Вартість вхідного квитка:

пільговий - 10-00 грн

повний - 20-00 грн

тел. 38(0619) 44-45-14
096-177-97-14

Колесо від чумацького возу

Сьогодні ми хочемо познайомити своїх читачів з експонатом, що пов’язаний з  одними із перших підприємців та «далекобійників» українського степу. В музеї він експонується в залі «Наш край з XV століття до 1914 року» (КН 6836 МКМ – В 516). 
Експонат цей – колесо від чумацького возу, а підприємці – чумаки. 
Чумацтво було унікальним явищем, що існувало на теренах України протягом щонайменше чотирьохсот років, з XV до ХІХ сторіччя.
Чумаки – торгово-промисловий   прошарок  в суспільстві, перші підприємці. Заповзятливі, сміливі люди з вільних козаків, міщан і заможних селян везли зі слов’янських степів хліб і дерев’яні вироби на південь до Чорномор’я, а з півдня привозили сіль і солону рибу. Ризикуючи  життям,  тяглися  чумаки  на возах з запряженими  в них волами  по степовим шляхам. Чумацький віз називався мажа. Він складався зі снасті, ящика, війя (дишла), чотирьох коліс та ярма. Обов’язковими були також мазниця для змащування осей та важниця для підважування застряглого воза.
• В Україні за розміром розрізняють «воловий» або «кінський» вози. На Лівобережжі найтиповіший віз був невеликого розміру, правобережні «хури» й «фурманки» були довші й глибші. При воловому запрягу вживали, за винятком півночі, тільки зашийні ярма.
• Для вироблення воза використовували деревину таких порід: ясен — для полудрабків, щаблів, осі, віїв, ободів, спиць; в'яз — для підток; сосну — для нижньої дошки; липу — для насадів. Полудрабки, війя і люшні часто прикрашали різьбленням.
• Майстрів, що займалися виробленням возів, називали стельмахами.

 

#MLTmuseum #Мелітопольськийміськийкраєзнавчиймузей #165Яворницький #фондиМКМ #знаминашаісторія #вересень2021 #MLTMuseumFromHome #MuseumFromHome