Опудало. Вовк

Опудало. Вовк. В Мелітопольський краєзнавчий музей опудало передали з Старо-Бердянського лісництва 2 лютого 1950 року.

Довжина тіла – 106см; довжина хвоста – 47см; довжина задньої ступні – 22см.

Слово "вовк" означає тягнути, волокти (худобу).

У вовка дуже добре розвинена міміка. Вони можуть показати більше ніж 15 виразів «обличчя»: спокій, настороженість, загроза, страх, гнів, злість, покірність, ласка, веселощі і т.д.

Виття вовків - це ціла мова. Так одна зграя може «розповісти» інший, де знаходиться звір, який він і куди біжить. За кількістю звуків вовк може зрівнятися тільки з людиною і кажаном.

Нюх у вовків в 100 разів краще людського. Він може учути здобич за 3 км. Вовки розрізняють 200 млн. відтінків запаху.

 Вовки живуть зграями, які очолюють «король» і «королева» (вожак та альфа-самка). Вовки дуже емоційні, вони сильно прив'язуються до зграї і своєї «половинки». Вовк - ідеальний сім'янин: не влаштовує скандалів, не ходить ліворуч, не заводить собі молоденьку вовчицю, всю здобич приносить у сім'ю. Дуже любить своїх дітей. Про вовченят зазвичай дбають не лише батьки, а й вся споріднена зграя.

Тиск щелеп вовка більше, ніж у лева, але менше, ніж у тигра.

Голодний вовк з'їдає до 10 кг м'яса за один раз. Це, як для нас з'їсти відразу 100 гамбургерів.

 Вовки здатні на канібалізм. Також із задоволенням поїдають собак.

 Вовк розганяється до 60 км на годину. А бігти риссю зі швидкістю 9 км/год можуть увесь день - більше 100 км без відпочинку.

Образ вовка посідав помітне місце у міфологічних віруваннях стародавніх слов’ян та був надзвичайно поширений у казках та повір’ях. Цікаво, що вовк майже завжди зображуєтеся як нерозумний, зажерливий хижак-невдаха. Його неодноразово обманює і лисиця, і собака, і баран, і гуси, і звичайно, людина. Часто потерпає він і від своїх же «родичів» — інших вовків.  А вовк в українському епосі проявляє зовсім різні риси характеру: буває і сумним, і кмітливим, і довірливим, а подекуди ще й годованим.