Мелітопольський міський краєзнавчий музей

УВАГА!!!

З 08.11.21 краєзнавчий музей продовжує свою роботу за звичайним графіком

Вт.-Нд., з 9.00 до 16.00.

Для того, аби відвідати музей, вам потрібні: 
 - або сертифікат щодо вакцинації від COVID-19;
 - або негативний ПЛР-тест, зроблений не більше ніж за 72 години до відвідування музею;
- або довідка про одужання після COVID-19.

 

Адреса:
72312, Запорізька обл.,
м. Мелітополь,
вул. М. Грушевського, 18
Вартість вхідного квитка:

пільговий - 10-00 грн

повний - 30-00 грн

тел. 38(0619) 44-45-14
096-177-97-14

Бронзовий канделябр XIX ст. (МКМ-В-84)

Черговий експонат з колекції старожитностей XIX ст. Дмитра Івановича Яворницького, що був отриманий в 1952 році з Дніпропетровського історичного музею (зараз – Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького) – бронзовий канделябр XIX ст. (МКМ-В-84).
Канделябр складається з 6 розгалужень (одна була втрачена), які  прикрашені листям і квітами у вигляді ромашок в яких укріплені свічники (розетки). Підсвічник на невисокій ніжці циліндричної форми на вершині закінчується диском з бугорчатим рельєфом по краях.
Трохи з історії виникнення: 
Достовірних фактів про те, хто і коли виготовив перший канделябр, не існує. Однак точно відомо, що з'явився аксесуар тоді ж, коли і свічка. Про це говорить і походження слова "candelabrum", що в перекладі з латинської означає свічка і підставка ( "candela" і "brum" відповідно). Виготовлялися з металу, кераміки, дерева і, навіть кришталю. З приходом електрики, свічки і свічники поступово витіснені чистішим, яскравішим та безпечнішим електролампам. В історії та культурі різних народів світу свічники певної форми, набували важливого символічного значення, ставали невід'ємними атрибутами релігійного культу і навіть символами певної нації.
• У світському житті, свічники з бронзи або латуні, з'являються з 15-го століття. У 17-му і 18-му століттях, у будинках буржуазії, більш поширеними стають люстри, ніж канделябри. Але з кінця 18-го століття, свічники є прикрасою на святковому столі — тепер стало можливим виготовляти їх зі срібла. Ліхтарі у вигляді канделябрів, з'явилися з 18-го століття, ще більше розповсюдилися, з появою газового освітлення у 19 столітті. З тих пір вони набули великого значення для освітлення та прикрашення громадського простору. Спочатку такі ліхтарі виковувалися з металу, а пізніше виплавлялися з чавуну або литої бронзи, особливо якщо вони були складної конструкції.
• Для захисту свічника від крапель воску чи стеарину на нижню частину свічки можуть надівати скляний, кришталевий, порцеляновий або металевий кружок з отвором — розетку.
Завдяки дослідженням археологів та істориків можна стверджувати, що канделябрами користувалися ще в давнину. Наприклад, в Єгипті вони застосовувалися в ритуальних обрядах і символізували відродження бога Ра з квітки лотоса. Саме в його формі були виконані перші свічники з глини, дерева і очерету.
У Греції підставки під свічки були розставлені в храмах, а також зустрічалися в будинках знаті. Тут вони мали більш естетичний вигляд, так як обпалена глина покривалася прототипом сучасного лаку.
До наших часів дійшли етруські підсвічники-канделябри. Кілька з них донині зберігаються в музеях Західної Європи. Це були перші світильники з бронзи, заліза або срібла, але зустрічалися аксесуари і з дерева. Особливостями прикрас був декор у вигляді людей і тварин, а висота виробів сягала 1,6 м. У деяких чаша могла рухатися по стрижні, інші включали ряд підставок.