Дайджест-імпреза «ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ МЕЛІТОПОЛЯ» КІПЕН Олександр Абрамович

Дайджест-імпреза «ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ МЕЛІТОПОЛЯ»

КІПЕН Олександр Абрамович (20.02.1870, м. Мелітополь - 30.10.1938, м. Одеса) – вчений, педагог, доктор сільськогосподарських наук, фахівець у галузі виноградарства, професор Одеського сільськогосподарського інституту (нині – державний аграрний університет), письменник, перекладач, художник-любитель і колекціонер живопису. Засновник Художнього товариства імені К.К. Костанді. Автор ряду монографій, навчальних посібників і понад 200 статей

У 1870 році в сім'ї мелітопольського присяжного засідателя Аврама Хаімовича (Михайловича) Кіпен народився син Олександр. Він отримав середню освіту, закінчивши в 1890 році 7 класів Мелітопольського реального училища. Після цього написав на ім’я губернатора П.М. Лазарева прохання про допомогу в отриманні в Санкт-Петербурзі виду на право проживання в столиці для продовження своєї освіти. Відповідь була дуже лаконічною та категоричною: «Объявить Кипену, что на это нет законных оснований». Юнак спробував вступити в Харківський технологічний інститут, але і тут його спіткала невдача: не був прийнятий, так як не потрапив в єврейську процентну норму вступників до вищої школи.

Після року військової служби Олександр Абрамович виїхав до Франції і вступив у Вищу національну школу агрокультури в Монпельє (закінчив у 1894). В 1894-1897 роках працював в Одеському філоксерному комітеті, виступав проти старого методу лікування заражених філоксерою виноградників. Але комітет не розділяв його поглядів по цьому питанню і він був звільнений. На протязі трьох років після цього Олександр Кіпен працював у приватних маєтках Бессарабії. В 1902 році в Москві і в 1903 році в Одесі на Всеросійських з’їздах виноградарів в публікаціях і виступах узагальнив досвід практичної роботи, що спричинило невдоволення в Бесарабському товаристві садівників. Пішов донос в поліцію і О.А. Кіпен був виселений з маєтку як єврей, який не має права проживати в сільській місцевості.

З 1903 по 1909, переїжджаючи з Кишиневу до Одеси і назад, Олександр Абрамович Кіпен друкує ряд робіт, присвячених новим прийомам агротехніки. В 1903 починається і його літературна діяльність. Його перша розповідь «Метеорологическая станция» була опублікована в журналі «Русское багатство». Потім Кіпен публікувався в ряді збірників і журналів («Знание», «Земля», «Образование», «Современный мир») і в російсько-єврейських періодичних виданнях. У 1911 році в Москві був опублікований його збірник оповідань, а в 1928-1931 видано «Зібрання творів» (тт. 1-3). Ним, початківцем белетристом опікувався Леонід Андрєєв. В збірнику пам'яті Леоніда Андрєєва «Реквием» Олександр Абрамович писав (1930), що він пропав би без допомоги цього відомого письменника: «Сердечная доброта и задушевность Андреева граничили с самоотвержением».

Головні герої оповідань Олександра. Кіпена – трудові люди півдня Росії. Він описує події 1905 року (оповідання «Господская жизнь» – про підпали селянами маєтків поміщиків; про бродіння серед солдатів («Запасной лафет»); про боягузливість і зраду лібералів («Шпион»). Пише оповідання «Бирючий остров», в якому рибалки спалюють рибний завод (в той час Бірючий острів, Федотова коса і селище Кирилівка входили до території Мелітопольського повіту). Його документальна повість «В октябре» (1905) – яскравий опис очевидця єврейських погромів в Одесі, звірячих вбивств жінок і дітей, козаків і солдатів, які стріляли з кулеметів по мирному населенню. В оповіданні «Гангрена» Кіпен указує на повалення самодержавства, як шлях позбавлення в країні усіх видів безправ'я…

В 1909 році О.А. Кіпен оселився у Фінляндії та щодня їздив до Петербурга, де викладав на вищих кам'янноостровських курсах (ценз осілості не дозволяв вченому-єврею жити в столиці). З 1919 року він знову живе в Одесі, викладає в Одеському сільськогосподарському інституті. В 1924 року став професором. Був відряджений до Франції (1925-1926) для вибору і придбання для України щепленого виноградного матеріалу. У 1932 році призначений завідувачем кафедри Інституту і саме його стараннями був відкритий факультет виноградарства.

Олександр Абрамович, крім наукової, викладацької, агрономічної, літературної діяльності, займався аматорським малюванням картин і віршуванням, суспільною діяльністю. Був в Одесі одним із засновників і головою Товариства ім. К.К. Костанді (1922-1929). Учасник виставок Товариства (1925-1929), республіканських (1927, 1929). Товариство зі своїх коштів надавало матеріальну допомогу нужденним, особливо безробітним художникам, призначало заохочувальні премії за кращі роботи на виставках.

Засідання товариства не обмежувався проблемами образотворчого мистецтва. Так, на одному з засідань О.А. Кіпен зробив виступ про життя і творчість О. Серафимовича, прочитав уривок з його роману «Железный поток». У травні 1926 року в Одеському сільськогосподарському інституті урочисто вітали О.А. Кіпена з нагоди 30-річчя його громадської та науково-педагогічної роботи. Від Всеросійського союзу Товариства письменників була отримана телеграма, підписана О. Толстим, Ф. Сологубом та іншими відомими письменниками, в якій в теплих виразах ювіляру були висловлені почуття глибокої поваги і побажання здоров'я, плідної роботи на ґрунті мистецтва і літератури. Під час ушанування Кіпена Товариством імені Костанді в Будинку вчених ювіляр прочитав свій твір «Мейер», що викликало у слухачів грім оплесків. Професор М. К. Лисенков прочитав свій вірш, присвячений О.А. Кіпену:

Ты, милый Кипен, в жизни славной

Не двум, а трем служил богам,

И презирал ты, своенравный,

Житейской прозы шум и гам.

Ты Аполлона громко славил

И написал рассказов том,

Но Аполлона ты оставил

И Вакху стал служить потом.

В садах Украины отрадных

Ты лозу Франции взрастил

И соком гроздей виноградных

Друзей обильно угостил…

Ты поклонялся и Венере

И целовал ты ручки дам.

Трем божествам служил ты верно

И отдавал весь сердца жар,

И жизнь твоя текла примерно

Богам на славу, людям в дар….

У 1929 році після закриття П'ятої художньої виставки імені К.К. Костанді, яку відвідали понад 4000 осіб, Товариство самоліквідувалося. О.А. Кіпен зайнявся своїми виноградниками і члени Товариства приїжджали до нього, були завжди бажаними гостями. Вони писали етюди, жартували і обмінювалися спогадами. Так проходили останні роки життя цієї талановитої людини, нашого земляка.

30 жовтня 1937 року Олександр Абрамович Кіпен пішов із життя, залишивши заповіт, за яким вся його бібліотека з витонченої літератури і мистецтва була передана до Фонду Одеського художнього училища, а бібліотека з виноградарства до Фонду Одеського сільськогосподарського інституту. Художні картини, що представляли велику цінність, були передані до Фонду Одеського художнього музею на вулиці Короленка.

(О. О. Алексєєв, Знаменні та пам`ятні дати Запоріжжя 2020)

Фото - з відкритих джерел

#MLTmuseum #Мелітопольськийміськийкраєзнавчиймузей #ОлександрКіпен #ВидатніособистостіМелітополя #уродженціМелітополя #культурнийМелітополь #дайджест #музейнапрограма #Знами_нашаісторія #museumofUkraine #помузеям #краєзнавчиймузей #музеїУкраїни #управління_культури_та_молоді #Мелітополь #САМЕТУТ #лютий2022