Робота Ганни Акішиної «В чорному списку»

В фондовій колекції образотворчого мистецтва Мелітопольського міського краєзнавчого музею зберігається робота харківської художниці Ганни Акішиної «В чорному списку», 1953 р. (КН-39868 МКМ-Худ. Гр.. – 481. Полотно, олія. 109х119 см), передана з Харківського художнього музею в 1997 році.

Акішина Ганна Іванівна народилась 12 липня 1910 року в Юзівці (тепер Донецьк). Закінчила Харківський художній технікум (1931-1936) та Харківський художній інститут (1938-1941, 1944-1947). Вчителі з фаху – Ю.Садиленко, С.Прохоров, О.Кокель. Художник-живописець. Жила і працювала у Харкові. Працювала в галузі станкового живопису. Член Національної Спілки Художників України (1960). Нагороджена медаллю. Працював директором і викладачем Харківської дитячої художньої школи (1947-1966), 1947-1950 асистентом кафедри живопису Харківського художнього інституту (1947-1966). Брала участь у виставках: республіканських (з 1960), всесоюзних (1951), міжнародних (1975), персональних (1960). Для неї характерні яскравість та експансивність у зображенні природи, оригінальність у композиції натюрмортів. Основні твори «Переможці Соцзмагання «(1951); «Близько террикону» (1960); «Нові береги. Місто Марганець» (1960); «Розкриті надра» (1961) та інші. Роботи зберігаються у фондах Харківського та Київського художніх музеїв. Померла 24 вересня 1991 року.

У 1920-30-х роках газети регулярно публікували списки районів, сіл, колгоспів, підприємств чи навіть окремих осіб, які не виконували планів із заготівлі продовольства. На боржників, які потрапили на ці "чорні дошки" (на противагу до "червоних дощок" – списків пошани), накладали різноманітні штрафи і санкції, аж до прямих репресій проти цілих трудових колективів. У роки голоду потрапляння села на "чорну дошку" означало вирок його жителям. Право вносити села і колективи до такого списку мали обласні представництва ЦК Компартії України за поданням районних і сільських осередків. Іншими словами, формально це була ініціатива знизу. Система "чорних дощок", окрім України, діяла також на Кубані, Поволжі, Донщині, Казахстані – територіях, де жило багато українців. Восени 1932 року в Україні було майже 25 000 колгоспів, яким влада висунула завищені плани хлібозаготівлі. У селян, які не вкладалися в плани хлібозаготівель і боргували державі зерно, конфісковували будь-яке інше продовольство. Воно не зараховувалося як сплата боргу і було лише каральним заходом. Політика натуральних штрафів мала змусити селян здати державі начебто приховане від неї зерно, якого насправді не було. Спочатку каральним органам дозволяли відбирати лише м'ясо, сало і картоплю, однак згодом вони взялися і за інші продукти тривалого зберігання.