#MLT_МіжПросторомТаЧасом вулицею Інтеркультурною

Однією з найстаріших вулиць Мелітополя (історичні джерела згадують про неї починаючи з січня1889 року) є колишня Торгова вулиця, що отримала свою назву через розташований на ній ринок та різні торговельні заклади. Сьогодні вулиця цілком слушно називається Інтеркультурною, адже на ній збереглися архітектурні «перлини» - будинки, що у минулому столітті належали представникам різних народностей такого строкатого за своїм національним складом міста.

На початку ХХ століття значну частку населення Мелітополя становили представники єврейської громади, що мали власну культову споруду – хоральну синагогу, дозвіл на будівництво якої було отримано ще 1893 року. Будівля збереглася до наших днів і розташовується за адресою вул. Інтеркультурна, 45. Двоповерхова цегляна будівля з фасадами, декорованими рустом, стрілчастими вікнами та оригінальним фризом з медальйонами, була зведена у романтичній стильовій манері, притаманній готиці. Головний фасад виділений трикутним фронтоном. Згідно з Талмудом синагога повинна стояти у найвищій точці міста – тому й розташовувалася будівля на узвозі колишньої Торгової вулиці. Хоральна синагога відрізнялася від звичайної модним на той час канторським співом, що супроводжувався чоловічим хором. Проповіді в хоральних синагогах часто проводилися «місцевою мовою», тобто зрозумілою для всіх. Мелітопольська синагога була популярною навіть у представників інших конфесій. У пресі зазначалося, що «останнім часом у синагогу, на суботні богослужіння приходить багато людей інших віросповідань для того, щоб послухати хор і дуже гарного кантора». Синагога діяла до 1930 р., потім будівлю передали педтехнікуму під двокімнатний гуртожиток на 45 осіб. З 1947 р. у будівлі розміщувалася філія обласного архіву МВС. Згодом - цех напилення Мелітопольського верстатобудівного заводу, магазин, ательє, мелітопольська філія Державного архіву Запорізької області. У1994 році будівлю повернули міській єврейській громаді.

Інтеркультурна, 70. Мелітопольська міська стоматологія розташовується сьогодні у будівлі, в якій ще наприкінці ХІХ століття мав власний стоматологічий кабінет лікар Марк Олександрович Бершацький. Двоповерховий старовинний маєток належав купцю Феоктисту Яковичу Літягіну. Це наймонументальніша старовинна будівля верхньої частини Торгової вулиці з «італійським двориком» всередині. На декоративному арковому фронтоні, що підтримується з обох боків шестигранними вежами і сьогодні чітко прочитується дата спорудження будівлі – «тисяча вісімсот вісімдесят п'ять» та ініціали власника: «Ф.Я.Л.». У 20-30-х рр. ХХ ст. тут розташовувався міський відділ освіти, але стоматологія «згадала історію» і повернулася.

Серед сучасного розмаїття готелів Мелітополя ми не знайдемо жодного з претензійною назвою «Гранд-готель». А от у Мелітополі початку ХХ ст. такий був! «Гранд-готель» знаходився у колишньому кутовому «будинку Косого й Волинського», у якому зараз розташовані магазини. Власником готелю був пан Валінде, який пропонував своїм клієнтам «…комфортабельні номери з електричним освітленням за прикладом першокласних готелів», з заїздом, теплими стайнями і гаражем на шість авто. Двір будинку виходив на Олександро-Невську вулицю. Спочатку будинок належав Християну Мєрку, і у ньому містився «першокласний готель Мєрка». Потім право володіння перейшло купцям братам Іллі та Ісаку Савелійовичам Косим, їх дядькові Айзику Косому та Данилу Волинському (племіннику Айзика). У різний час площі будинку здавалися під магазини і готелі, тут розміщувалася кондитерська М. Хейфеца, де кожного дня продавалося свіже печиво, а також «цукерки та шоколад власного виробу та різних фабрик».

#MLT_МіжПросторомТаЧасом

#MLTmuseum #Мелітопольськийміськийкраєзнавчиймузей #MLTMuseumFromHome #MuseumFromHome