Мелітопольський міський краєзнавчий музей

УВАГА!!!

З 08.11.21 краєзнавчий музей продовжує свою роботу за звичайним графіком

Вт.-Нд., з 9.00 до 16.00.

Для того, аби відвідати музей, вам потрібні: 
 - або сертифікат щодо вакцинації від COVID-19;
 - або негативний ПЛР-тест, зроблений не більше ніж за 72 години до відвідування музею;
- або довідка про одужання після COVID-19.

 

Адреса:
72312, Запорізька обл.,
м. Мелітополь,
вул. М. Грушевського, 18
Вартість вхідного квитка:

пільговий - 10-00 грн

повний - 30-00 грн

тел. 38(0619) 44-45-14
096-177-97-14

"Теплі спогади про зиму в Мелітополі" частина 3

"Теплі спогади про зиму в Мелітополі"

Основним елементом зимового гардеробу було драпове пальто на ваті з цигейковим коміром або шуба теж на ваті. І пальто, і шуба від вати були важкими, батьки їх, як правило, ще й підперізували на дитині паском. Після активних зимових розваг у такому одязі дитя приходило додому геть мокре – біля грубки або під батарею ставили валянки, поруч розвішували одяг і так сушили до наступного дня. Якщо мороз був «кусючим», зверху ще й намотували шалик: кінцями завжди назад, щоб прикривав рота та ніс. Дівчат запинали у теплі вовняні хустки, хлопчикам одягали шапки, іноді зверху тонкої хустки. Рукавички, які губилися «на раз» мами пришивали до білизняної «резинки» і прив’язували до петельки пальта або щубки. Така «екіпіровка» займала певний час, і непосидючі хлопці її не любили, тому вискакували у пальтах наопашки, незав’язаних шапках і без шаликів.

Підлітки з валянок переходили вже на чоботи, шапки носили зав’язаними наверх, трикотажні штани хлопці змінювали на брюки, шалики не одягали взагалі. Але пальта залишалися: драпові або суконні, шуби ж носили лише дівчата, як і гамаші замість трикотажних штанів.

Чоловічий зимовий одяг мало чим відрізнявся від хлоп’ячого – правда, чоловіки шалики носили, шапки, як правило, були хутряними – найпрестижнішим вважався пижик (хутро з теляти північного оленя).

Молоді жінки одягалися у драпові або суконні «в талію» пальта, ті, хто міг собі дозволити, носили цигейкові (норкові – мрія) шуби, запиналися вовняними хустками – особливо цінувалися «оренбурзькі пухові», але не темно- сірі, а білі мереживні, всередину яких укладали білу вовняну тонку хустку – дуже красиво й ошатно. А на ноги взували «ботики» - трохи вище кісточки, з хутром цигейки всередині, на невеликих підборах. Якщо ж збиралися на побачення або розважитись, то замість рукавичок брали муфту з хутра – і красиво, і тепло.

Фото з фондів Мелітопольського краєзнавчого музею

#ТепліСпогадиПроЗимуВМелітополі

#MLTMuseum #MuseumFromHome #MLTMuseumFromHome

#Melitopol