«Тріумф і трагедія Віктора Альошина»

«Тріумф і трагедія Віктора Альошина»

Саме сьогодні, 15 січня 2021 року, виповнилося б 85 років від дня народження людини, чиє ім’я великими літерами вписане в історію книжної графіки – Віктора Альошина.

Навряд чи чули ви колись це ім’я… Ви не знайдете в нашому місті вулиці, яка б носила його ім’я, не побачите меморіальної дошки, встановленої в його честь… І для багатьох буде відкриттям дізнатись, що поховано Віктора Альошина в нашому місті… Але давайте почнемо з самого початку.

Віктор Сергійович Альошин (15.01.1936 – 6.03.1983) – радянський художник, графік, ілюстратор.

Навчався Віктор Альошин в Мелітопольській школі №4, яка була тоді чоловічою. Вже в школі в нього проявився хист до малювання. Хто порадив Віктору в 1949 році піти займатись до студії образотворчого мистецтва Палацу піонерів, керівником якої був Іларій Андрійович Чубич, ми не знаємо. Але це визначило його подальшу долю.

Після закінчення школи Віктор Альошин планує вступити до Одеського художнього училища, але в 1954 році його призивають в армію. В 1957 році Альошин таки вступає до омріяного вузу, який залишає після півторарічного навчання і їде до Москви. В 1960 році Віктор Альошин вступив до Московського поліграфічного інституту на факультет художньо-технічного оформлення друкованої продукції, обравши спеціальність художник-графік книги. Простий хлопець з провінції став студентом одного з кращих інститутів країни і бажаним співрозмовником для багатьох літераторів, акторів, художників. Альошина примітили у видавництві «Дитяча література» і він став працювати над книгами Сергія Михалкова, Агнії Барто, Олександра Виноградського. Важливою для Віктора Альошина стала робота над книгою Юрія Левітанського «Сюжет з варіантами» – серія шаржів на відомих поетів.

В останні роки життя художник більше займався ілюструванням літературних творів. Його роботи – «Були давні і недавні» Сергія Зайцева, «Інтимна лірика» Євгена Євтушенка, «Сліпі мурахи» Раміро Пінілья, «Оливи та берези» Хуліо Матеу.

За десять днів до смерті Віктор Сергійович отримав майстерню, якій безмірно радів після довгих років кочовища за московським підвалах і кутах. Нарешті прийшло визнання. Було безліч цікавих замовлень. Думалось, він стоїть на порозі нового яскравого повного життя…

Віктор Альошин помер 6 березня 1983 року у віці 47 років після закінчення колосальної роботи над малюнками до роману Василя Шукшина «Я прийшов дати вам волю», яка, за свідченням друзів, прискорила смерть художника. Віктор був воістину художником-віртуозом: він малював, як дихав. На льоту схоплював характерні риси художнього образу, будь-які прояви внутрішнього руху. Намагався все це передати на папері й полотні, тому працював дуже багато, відточуючи нескінченними варіантами виразність кожної художньої деталі. Жорстоке і несправедливе рішення про заборону цензурою цих малюнків-ілюстрацій перекреслило трирічну, без сну і відпочинку, працю художника. Однак після смерті книга з його ілюстраціями (подарункове видання) все-таки вийшла в світ.

Родина в Мелітополі про смерть дізналась з запізненням. Церемонія прощання проходила в спеціальній залі крематорію. Місцем поховання обране Ваганьківський цвинтар… Але в 1991 році урну з прахом Віктора Альошина було знайдено в Мелітополі…

Урну захоронили на Новому кладовищі Мелітополя в могилі брата - Федора Альошина і додали його фото на надгробок…

Віктор Альошин – художник, гідний трепетного захоплення нащадків. Але щоб побачити його роботи, треба знайти видання, які він ілюстрував…

 Фото 1960-х років з особої справи Віктора Альошина Мелітопольського краєзнавчого музею

#MLTMuseum #MuseumFromHome #MLTMuseumFromHome

#Melitopol #ВитатніМелітопольці #Альошин

#січень2021