Інформаційний дайджест «Історія культурного Мелітополя»

Культурний розвиток Мелітополя мав свої регіональні особливості, та був невід’ємною складовою загальних процесів та світоглядних зрушень, що відбувалися в українській культурі у другій половині ХІХ – на початку ХХ століть, і характеризується активізацією та розвитком різних видів мистецтв.

Значний вплив на розвиток культурного життя Мелітополя на початку ХХ ст. мала постать купця, мецената, караїма за національністю Іллі Борисовича Стамболлі. У  1907 р. І. Стамболлі побудував у Мелітополі Зимовий театр. Окрім місцевих аматорів, тут виступали відомі гастролюючи трупи та артисти. Насичене творче життя театру було представлене музичним, музично-театральним та театральним жанрами. Музичний жанр представляли, зокрема, гастролери: перший тенор московських і петербурзьких театрів Д. Южин та примадонна Імператорських театрів і паризької "Grand ореrа" Н. Южина у березні 1910 р.; уславлені А. Вяльцева та Е. Карузо 5-6 квітня 1910 р.; артист Імператорських театрів П. Орлов та інші.

Достатньо широко на сцені Зимового театру Стамболлі було представлено музично-театральний репертуар. У травні 1910 р. у виконанні російської опери під керівництвом М. Медведєва ставилися такі театральні постановки, як "Аїда", "Демон", "Пікова дама" та "Євгеній Онєгін".

У місцевій пресі початку ХХ ст. зустрічаються згадки й про вистави місцевих аматорів, що демонстрували свою майстерність на сцені Зимового театру Стамболлі.

Мистецькі події, що проходили у Зимовому театру Стамболлі, викликали значний інтерес у мелітопольської публіки. У статтях про діяльність театру зазначалося: "Для того, щоб зайняти місце, ви повинні за годину до відкриття театру стояти біля дверей, і як тільки вони відкриються, розпочинається тиск і шум ніби навала ворога". Ось так виглядав анонс якоїсь вистави або фільму у місцевій пресі.

Творче життя Мелітополя розгорталося й на інших концертних майданчиках, побудованих на початку ХХ ст. – театрі-вар’єте саду Шато-де-Флер, Літньому театрі Е. Шульмана, театрі "Ілюзії" та кінотеатрі "Модерн". Особливо насиченим було життя театру "Вар’єте" саду "Шато-де-флер". В літні сезони тут щоденно виступали артисти різних жанрів, спеціально запрошені з-за кордону. У місцевій пресі початку ХХ ст. збереглися відомості про гастролі митців з Німеччини, Франції, Австрії, Італії, Польщі, Китаю, навіть з Африки. Демонстрували свою майстерність на сцені театру "Вар’єте" саду "Шато-де-флер" і місцеві артисти. Так, у Мелітопольських відомостях від 14 серпня повідомлялося про успішний, "аншлаговий" бенефіс М. Сорото та А. Лібермана.

Кінотеатр "Модерн". Відлік своєї історії ця красива будівля бере до революції. У 1912 році на вулиці Маріїнській Мелітопольський купець Лейба Міхелевіч Глаз відкрив тут прибутковий будинок «Ілюзіон» з залом для перегляду кінофільмів.

Місце було обрано не випадково, тоді це був центр міста, поруч знаходився сквер, а навпроти театр Стамболі. В роки Другої світової війни Прибутковий будинок був частково зруйнований і відновлений в кінці 1950-х років. Тоді площу цієї будівлі розширили, до нього прибудували два великі зали, і будинок №11 став кінотеатром ім. Свердлова на однойменній вулиці. У кінотеатрі було 2 зали - блакитний і зелений. Це найперший кінотеатр в Мелітополі, де можна було дізнатися анонси кінофільмів по телефону в «режимі автовідповідача». Жіночий голос анонсував короткий зміст кінострічки, називав час сеансів і зал в якому фільм транслювався (згодом всі міські кінотеатри були оснащені таким «сервісом»). Однак, вже в 1993 році його закрили через нерентабельність. Згодом ці площі почали здавати в оренду приватним підприємцям. Зараз тут розташовані нічний клуб, готель і кілька магазинів.

Окрім демонстрації фільмів та проведення лекцій, влаштовувалися концерти. У листопаді 1913 р. у кінотеатрі давав концерти соліст Віденських театрів І. Бассер за участі хору під керівництвом М. Давидова, відбувся концерт примадонни Міланського театру А. Сільвестрі.