Віртуальний дискурс «Згадайте нас, бо ми колись жили…» до Дня пам’яті жертв Голодоморів.

До 87-их роковин Голодомору в Україні, жертв якого вшановують кожної четвертої суботи листопада (цьогоріч — це 28 листопада) Мелітопольський міський краєзнавчий музей розпочинає віртуальний дискурс «Згадайте нас, бо ми колись жили…» до Дня пам’яті жертв Голодоморів.

В межах інформаційної кампанії до 87-х роковин Голодомору в Україні 1932-33 років Український інститут національної пам'яті підготув експлейнер з відповідями на десять найрозповсюдженіших питань на тему геноциду українців. Завдяки цьому тексту легше можна орієнтуватись в науково-популярних текстах про Голодомор та краще розуміти, яким чином впроваджувалась геноцидна політика сталінського режиму.

1.  Що означає слово Голодомор?

Слово «Голодомор», яке походить від поєднання слів «голод» та «мор», означає навмисне вбивство голодом. Голодомор – це штучний голод організований радянською владою в Україні протягом 1932 – 1933 рр.

2.  Хто організував Голодомор?

Головними ініціаторами, ідеологами та замовниками голодоморної політики стали Йосип Сталін, В’ячеслав Молотов, та Лазар Каганович, які особисто ініціювали та реалізовували голодоморну політику. До організації Голодомору також були залучені співробітники та військовослужбовці органів радянської юстиції, суду і прокуратури, спецслужб, збройних підрозділів органів внутрішніх справ, Червоної армії та прикордонних військ, а також десятки тисяч активістів.

3.  Яку мету переслідували організатори Голодомору?

Голодомор мав на меті подолати опір селян, інтелігенції та окремих українських комуністів у владі, провчити непокірних та перетворити їх на “радянських” людей, які б безкоштовно працювали у колгоспі. Засобом для досягнення цих цілей стало масове винищення голодом.

4.  Чи українці чинили опір Голодомору?

Колективізація викликала в українському селі масовий опір, основними формами якого були збройні виступи, саботаж та відмова вступати в колгоспи. Під час Голодомору опір поступово зійшов на нівець. Чим більше селяни голодували, тим меншим був опір.

5.  Що таке колективізація?

Колективізація – це політика радянського комуністичного режиму у сфері сільського господарства, спрямована на встановлення державою повного контролю над сільськогосподарським виробництвом шляхом створення мережі колективних господарств або колгоспів. В результаті колективізації селяни втратили свою землю, майно, худобу, а з ними і можливість впливати на власну долю. Після колективізації вони мали менше прав ніж кріпаки в Російській імперії.

6.  Що таке розкуркулення?

Розкуркулення – це політика ліквідації так званих «куркулів». Таке зневажливе прізвисько більшовики дали працьовитим та успішним селянам, які активно опиралися колективізації. Коли селянин потрапляв в списки куркулів, він та його родина були приречені. Все їхнє майно, включно із нерухомим, конфісковували, а куркулів депортували в концентраційні табори. Місце куркулів зайняла нова колгоспна еліта.

7.  Що таке «закон про 5 колосків»?

«Законом про п’ять колосків» у народі назвали постанову радянського уряду, яка встановлювала дуже жорстокі покарання навіть за дрібні крадіжки так званої колгоспної власності: лише за кілька вирваних або піднятих із колгоспного поля колосків засуджували до розстрілу або тривалого ув’язнення із конфіскацією всього майна. Ініціатором постанови був Сталін.

8.  Що таке «чорні дошки»?

«Чорні дошки» - це список працівників, колективів, населених пунктів та цілих територій, до яких під час Голодомору застосовувалися додаткові санкції. Села, занесені на чорні дошки, ізолювалися, їхнім мешканцям заборонялося постачати промислові товари, вести торгівлю. «Чорні дошки» - стали одним із елементів голодотворної політики та механізмом покарання.

9.  Чим відрізнявся Голодомор від голоду в Росії?

Голодомор від голоду в Росії відрізняють особливі репресивні заходи, які застосовувалися лише щодо України та Кубані, заселеної значною мірою українцями. Вилучення всього продовольства, а не тільки зерна, заборона виїзду за межі України, та «чорні дошки» призвели до Голодомору. В такій комбінації ці репресивні заходи більше ніде не застосовувалися.

10.  Чому Голодомор це геноцид?

Вилучення всього продовольства, а не тільки зерна, заборона виїзду за межі України, та «чорні дошки» визначають специфіку Голодомору та одночасно намір організаторів вчинити злочин. Застосування цих механізмів у такій комбінації, яка призвела до масової смертності, не має жодних інших цілей, окрім винищення. Одночасність голодотворної політики проти селян-українців та репресивної кампанії проти української національної інтелігенції та українських комуністів у владі, свідчить про те що Голодомор був спрямований проти української національної групи. Разом ці два аргументи визначають Голодомор як геноцид.

Художня відео композиція «Пам‘ятаємо разом», яка покликана нагадати про збереження пам'яті про Голодомор. Щороку у четверту суботу листопада МЕЛІТОПОЛЬ разом з усією Україною і світом вшановує пам'ять жертв Голодоморів. 28 листопада залишайся вдома та о 16:00 долучайся до хвилини мовчання та запали свічку у своєму вікні. https://www.youtube.com/watch?v=CfeIY636paQ&fbclid=IwAR16lDAKXMk1oCFdi6e...

В науковій бібліотеці Мелітопольського міського музею є книги, де записані свідчення постраждалих від Голодомору, документи з архівів, фотографії 1932-1933 рр.Одна з них - Національна книга пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Зведенний том / Український інститут національної пам’яті. – К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2008. – 1000 с. Кількість встановлених жертв голодомору 1932-1933 років – м. Мелітополь – 2144 особи,с. Піщане – 715 осіб, с. Кизияр – 568 осіб. Загальна кількість – 3427 осіб. Мелітопольський район -1075 осіб. За данними Державного архіву Запорозької області (2008 р.) у Запорзькій області від голоду померло 33 тис. 513 осіб. У Мелітопольському районі - 2 тис. 352 особи. У Мелітополі - 2 тис. 144 особи.

Першим дослідником Голодомору 1932-1933 рр. на Мелітопольщині був науковий співробітник Мелітопольського міського краєзнавчого музею Валерій Тимофєєв. Підсумком вивчення цієї теми став вихід в 1993 р. (до 60-річчя Голодомору в Україні) книги «Неоголошена війна». Друковане видання має чотири розділи, в яких записані спогади 45 жителів сіл Мелітопольського району, що пережили ті трагічні події, також містять фотографії і документи із Запорізького та Дніпропетровського державних архівів, роздуми сучасників про голодомор 1932-1933 років. В 2008 р. Валерія Тимофєєва нагородили орденом «За заслуги» III ступеню. До Вашої уваги стислий зміст розділів…

1.  розділ «Я пам’ятаю 33-й...» - спогади кількох десятків людей, які у Голодомор 1932-1933 років втратили своїх близьких та рідних, або ж були безпосередніми свідками тих подій. (фото з книги - свідчення Кириченко Лідії Володимирівни).

2.  розділ «Документи свідчать» – документи із Запорізького та Дніпропетровського державних архівів та Мелітопольського краєзнавчого музею (фото з книги - довідка про смерть від голоду Івана Зінченко) Про смерть від голоду в довідках не відзначали – була заборона! Але Валерій Тимофєєв знайшов документ, де написано, що причина смерті – голод. Довідка складена українською мовою.

3.  розділ «Сторінками Книги Смерті» - автор-упорядник надає 189 прізвищ осіб, серед яких 63 дитини. В с.Терпіння - 43 особи, с. Вознесенка – 50 осіб, с. Спаське – 24 особи, с. Троїцьке – 12 осіб (діти), Костянтинівка – 14 осіб, Новопилипівка – 19 осіб, Федорівка – 26 осіб. Згідно актовим записам книги реєстрації смерті загальна кількість померлих в 1933 році: 271 особа – с. Вознесенка, 178 осіб - с. Троїцьке, 123 особи - с. Федорівка. Разом – 572 особи. Гонорар за «Неоголошену війну» Валерій Михайлович передав на пам’ятний хрест – цвинтар с. Костянтинівка, 1993 р.

4  розділ «Хроніка трагічних подій» – автор-упорядник надає загальну інформацію про причини та наслідки штучного Голоду – Голодомору 1932-1933 рр. В Дніпропетровській області, до складу якої до 1939 р. входив Мелітопольський р-н, з 45-ти районів, вже у січні 1933 р. у 29-ти були виявлені факти смертності та захворювань на грунті голоду. Наш Мелітопольський району за багатьма повідомленнями вважався одним з найбільш потерпілих від голоду.

28 листопада Україна і весь світ згадає 87 річницю страшної трагедії - Голодомору 1932-33 років. Під час Голодомору загинуло щонайменше 5 млн українців. Ціна, яку українці заплатили за бажання бути вільними. Трагедія, яка торкнулася кожної української родини. Злочин комуністичного режиму, який не має строку давності.

Минулого року, в рамках заходів до 86 –х роковин Голодомору - Геноциду 1932-1933 рр. в Україні, 20 листопада 2019 р. у Мелітопольському міському краєзнавчому музеї відкрили тематичну виставку «Забуттю не підлягає». Виставка складена на основі серії плакатів, підготовленою Київською міською організацією Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса, ідея – Роман Круцик. Вся серія складається з 53 плакатів, а в музейній експозиції 17 плакатів, де за хронологією розміщені незаперечні факти, документи та ілюстрації, які розкривають історичні передумови трьох голодоморів, які пережила Україна в 1921–23, 1932–33 і 1946–47 роках і висвітлюють події тоталітарного минулого України. Серія плакатів «Забуттю не підлягає. Хроніка» була передана до музею в 2003 р. На виставці крім плакатів, експонуються 76 музейних предметів, які належали тим поколінням наших земляків, що зазнали багато горя та страждань, відбудовували наше місто, вчилися, створювали родини і народжували дітей – тільки ті, хто вижив після трьох Голодоморів! З фотографій на нас вони дивляться та немов кажуть: «Згадайте нас, бо ми колись жили…»…Наш моральний обов’язок вшановувати пам'ять жертв Голодомору та переказувати історію Геноциду українців кожному новому поколінню і вона забуттю не підлягає!

У 1920-30-х роках газети регулярно публікували списки районів, сіл, колгоспів, підприємств чи навіть окремих осіб, які не виконували планів із заготівлі продовольства. На боржників, які потрапили на ці "чорні дошки" (на противагу до "червоних дощок" – списків пошани), накладали різноманітні штрафи і санкції, аж до прямих репресій проти цілих трудових колективів. У роки голоду потрапляння села на "чорну дошку" означало вирок його жителям. Право вносити села і колективи до такого списку мали обласні представництва ЦК Компартії України за поданням районних і сільських осередків. Іншими словами, формально це була ініціатива знизу. Система "чорних дощок", окрім України, діяла також на Кубані, Поволжі, Донщині, Казахстані – територіях, де жило багато українців. Восени 1932 року в Україні було майже 25 000 колгоспів, яким влада висунула завищені плани хлібозаготівлі. У селян, які не вкладалися в плани хлібозаготівель і боргували державі зерно, конфісковували будь-яке інше продовольство. Воно не зараховувалося як сплата боргу і було лише каральним заходом. Політика натуральних штрафів мала змусити селян здати державі начебто приховане від неї зерно, якого насправді не було. Спочатку каральним органам дозволяли відбирати лише м'ясо, сало і картоплю, однак згодом вони взялися і за інші продукти тривалого зберігання.

В фондовій колекції образотворчого мистецтва Мелітопольського міського краєзнавчого музею зберігається робота харківської художниці Ганни Акішиної «В чорному списку», 1953 р. (КН-39868 МКМ-Худ. Гр.. – 481. Полотно, олія. 109х119 см), передана з Харківського художнього музею в 1997 році.

Акішина Ганна Іванівна народилась 12 липня 1910 року в Юзівці (тепер Донецьк). Закінчила Харківський художній технікум (1931-1936) та Харківський художній інститут (1938-1941, 1944-1947). Вчителі з фаху – Ю.Садиленко, С.Прохоров, О.Кокель. Художник-живописець. Жила і працювала у Харкові. Працювала в галузі станкового живопису. Член Національної Спілки Художників України (1960). Нагороджена медаллю. Працював директором і викладачем Харківської дитячої художньої школи (1947-1966), 1947-1950 асистентом кафедри живопису Харківського художнього інституту (1947-1966). Брала участь у виставках: республіканських (з 1960), всесоюзних (1951), міжнародних (1975), персональних (1960). Для неї характерні яскравість та експансивність у зображенні природи, оригінальність у композиції натюрмортів. Основні твори «Переможці Соцзмагання «(1951); «Близько террикону» (1960); «Нові береги. Місто Марганець» (1960); «Розкриті надра» (1961) та інші. Роботи зберігаються у фондах Харківського та Київського художніх музеїв. Померла 24 вересня 1991 року.

Ролик Український інститут національної пам'яті  випущений в межах інформаційної кампанії до 87-х роковин Голодомору в Україні "Збережи правду! Збережи пам'ять!"

https://www.facebook.com/museummelitopol/videos/887052002031738

#свічка #свічкаувікні #голодомор #запалисвічку

#MLTmuseum #Мелітопольськийміськийкраєзнавчиймузей #MLTMuseumFromHome #MuseumFromHome