#MLT_МіжПросторомТаЧасом вулицею М.Грушевського

Цими вихідними разом з вами ми "прогуляємося" вулицею Михайла Грушевського, колишня назва - Воронцовська #MLT_МіжПросторомТаЧасом.

Спочатку про історію вулиці. Названа вона була на честь князя Михайла Семеновича Воронцова, який в 1836 р. склав проект адміністративної реорганізації, за яким с. Новоолександрівка призначалось новим центром Мелітопольського повіту. 7 січня 1842 р. цар Микола І підписав відповідний указ…

До революції ця вулиця була однією із центральних: саме тут колись розташовувалися всілякі комерційні підприємства й контори. Та й сама вулиця була дуже гарною, їй підходила тодішня аристократична назва.

У той час тут проживала, працювала й здавала будинки міська еліта - купці й промисловці: П.Є. Черніков, Г.А. Шац, І.Б. Стамболі, санітарний лікар Д.Я. Дубров, власники фотоательє Гаммал, Зінковський, Ківатицький, родини Літягіних, Хохловкіних, Жамгоцевих. Деякі із цих будинків, незважаючи на солідний (більш ста років) вік, дотепер не втратили колишньої краси.

Після революції вулиця називалася Трудова, а з 1921 р. – вул. К. Маркса.

За адресою вул. Грушевського, 5 сьогодні розміщується редакція газети «Мелітопольські відомості».

Історія цього двоповерхового приміщення колишньої Воронцовської вулиці починається 1874 року. Тоді воно належало міщанці Марії Карамурзаєвій і, можливо, до його споруди мав стосунок вірменський купець-благодійник Єгор Сидорович Карамурзаєв, обраний 1873 року гласним Мелітопольської міської думи 1-го розряду. За поширеною на той час серед заможних мелітопольців традицією благодійництва він у заповіті пожертвував 2000 рублів міській управі, яка мала скеровувати відсотки для надання стипендій на навчання бідним студентам.

Частину власних приміщень Карамурзаєва надавала в оренду купцям, що тримали тут свої комори та склади. Тут же на початку ХХ століття відкрилися Академічні професійні курси «Крою та шиття капелюхів, корсетів і білизни» Віри Вертик-Вертинської. У рекламі стверджувалося, що це «перші на Півдні Росії» курси, причому відзначені золотим хрестом і золотою медаллю.

Однією з найбільш вишуканих будівель вулиці М. Грушевського (колишньої Воронцовської) є будівля Палацу дитячої та юнацької творчості, що розміщується за адресою вул. М. Грушевського, 7.

А 1875 року у цьому приміщенні почало свою діяльність Мелітопольське Товариство взаємного кредиту. Вестибюль будівлі було прикрашено фігурами ліпних янголят, білі мармурові сходи вели до просторого залу. У ньому виблискували кришталеві люстри, на стінах висіли величезні картини, стояли інкрустовані цінними породами дерева меблі, вази. Товариство мало солідний капітал і до 50 тис. рублів прибутку, що дозволяло чималі кошти скеровувати на благодійність. За кошти Товариства утримувався підготовчий клас Мелітопольського реального училища, навчалися малозабезпечені учні реального училища та учениці жіночої гімназії, купувалися навчальні посібники та формений одяг і взуття. Діяльність Товариства припинилася у 1917 році.

А у 1935 році у будівлі почав свою роботу Палац піонерів, образотворчий гурток якого відвідував наш знаменитий земляк, народний артист СРСР, кінорежисер Григорій Чухрай.

Цікаво дізнатися, де мешкав перший у Мелітополі власник автомобіля?

Придивіться до будівлі управління соціального захисту населення Мелітопольської районної Державної Адміністрації за адресою вул. М. Грушевського, 10.

Це будинок власника силікатного заводу, побудованого 1911 року, Густава Шаца. Вишуканий триповерховий маєток П-подібної форми у стилі модерн Г. Шац звів із цегли власного виробництва. Маєток використовувся як прибутковий будинок – на першому поверсі розміщувалися магазини, другий та третій було віддано під квартири.

У 20-х роках ХХ століття у націоналізованому будинку Шаца розташовувався Палац праці та музей, що відкрився 1 травня 1921 року, як Мелітопольський крайовий музей. Основу його фондових колекцій склали предмети, які раніше входили до зібрання музеїв Мелітопольської повітової земської управи та реального училища.

Звісно в нашій з вами «прогулянці» вулицею М.Грушевського є зупинка біля краєзнавчого музею!

Це не просто старовинний будинок, а пам'ятник архітектури 1913 р. «Житловий будинок Петра Єгоровича Чернікова». Будівля цікава для нашого міста тим, що зберегла в первісному вигляді не тільки зовнішнє, але й, частково, внутрішнє оздоблення. Будинок побудований в стилі модерн (від лат. Modernus - новий, сучасний).

В устрої особняка Чернікова проявилися особливості архітектурного модерну: мальовнича рівновага замість суворої симетрії, роль сходів як головної частини внутрішнього простору, високі «магазинні» вікна, вікна-вітрини. Прямокутні, декоровані двері, зміщені в бік від центру і т.п.

У часи Чернікова на першому поверсі будинку знаходилося приміщення, яке здавалося в оренду під різні торгові підприємства: представництво компанії з виробництва нафтових двигунів (1913-1914 рр.), магазин з продажу швейних машинок «Зінгер» (з 1915 р.), галантерейний магазин та інші. У 1914 р. у домі Чернікова відкрились: «Первоклассное кафе-кондитерская и биллиардная Я.С. Когут. Всегда свежая продукция». Можливо, що тут же знаходилася контора Банкірського дому «Петра Єгоровича Чернікова». У 1914 р. він був відомий вже під назвою «Банкірський Будинок Спадкоємців П.Є. Чернікова».

Після революції хазяї будівлі постійно мінялися. І тільки в 1967 р. особняк передали в розпорядження краєзнавчому музею.

#MLTmuseum #Мелітопольськийміськийкраєзнавчиймузей #MLTMuseumFromHome #MuseumFromHome