Очіпок (КН 6840 МКМ-В 520

Колекції старожитностей XIX століття Дмитра Івановича Яворницького представлена цікавим елементом одягу – очіпком (КН 6840 МКМ-В 520).

Експонат зеленого кольору, облямований помаранчевою стрічкою, обідок обрамлений чорним оксамитом, підкладка із білого полотна.

Очіпок — обов'язковий головний убір заміжніх жінок у стародавній Україні.

Розрізняють:

• твердий очіпок — шився на зразок шапки, на підкладці;

• м'який очіпок (чушка), який одягався під твердий очіпок, або використовувався як самостійний.

Заміжня жінка знімала очіпок лише перед сном. Повсякденний очіпок, у якому ходили в хаті і коло хати, виготовляли з дешевих матеріалів, тоді як святковий — з дорогих тканин (парчі, плису, тафти, шовку, оксамиту), куплених у місті. Бідніші жінки виготовляли святковий очіпок з полотна, яке рясно вишивали ґарусом.

• Збити очiпок жiнцi (дiвчата очiпка не носили) — означало завдати їй сорому. Тадей Рильський у статтi «До вивчення українського народного свiтогляду» писав: "Я пам'ятаю випадок, коли семилiтнiй хлопчина, граючись, скинув очiпок замiжнiй жiнцi в товариствi. Жiнка розплакалася вiд образи, що вiн змусив її, чесну молодицю «свiтити волоссям».