Дім Іллі Адіровича

Дім Іллі Адіровича, Невського, 67

Прибутковий будинок лісопромисловця Іллі Марковича Адіровича - Школа - Навчальний корпус №3 Мелітопольського педагогічного університету

Найвідоміша будівля на цій вулиці - триповерховий будинок, в якому зараз розміщується факультет мистецтв та художньої освіти МДПУ. Зі спогадів старожилів відомо, що будинок цей побудований на початку XX ст. на спір: лісопромисловець Ілля Адірович і купець П.Є.Черніков хотіли довести один одному, чий будинок краще. Черніков побудував особняк, в якому тепер краєзнавчий музей, Адірович - згадану будівлю на вул. Невського. А ось хто виграв суперечку, невідомо. Кажуть, що цеглу для будинку Адіровича віддав даром або за символічну ціну власник цегельного заводу Густав Шац. Мелітопольці, які звикли будувати з червоної цегли, з недовірою ставилися до білої, яку виготовляли на заводі Шаца. Будинок Адіровича став рекламою білої цегли, причому гідною - будинок, хоч і втратив частину колишньої краси, стоїть досі.

До революції в цій будівлі знімали квартири заможні мелітопольці. Місце тут було мальовниче: у дворі будинку знаходився сад «Шато де Флер», поруч, на місці профілакторію моторного заводу, - міський сад, а на розі Бульварної і Невського - сад «Вар'єте». Програма розваг в садах була насиченою і різноманітною: проводились концерти, гуляння, циркові вистави, спортивні змагання. У міському саду був ще і ставок, де можна було покататися на човнах. На жаль, від усієї цієї пишноти нічого не залишилося: сади «Вар'єте» і «Шато де Флер» не змогли пережити громадянську війну, а міський сад – Другу Світову.

Будівля  жила своїм життям. До війни в колишньому будинку Адіровича були житлові квартири, після війни в ньому розмістилася школа колгоспних кадрів, потім, на початку 60-х, - середня школа № 3, а в 1985 р. цю будівлю було передано педінституту.

Раніше вважалося, що після революції І. Адірович виїхав за кордон, залишивши в Мелітополі сім'ю, в тому числі дворічного сина Еммануїла.

Те, що Ілля Маркович Адірович нібито поїхав за кордон, залишивши родину, спростовує його внучка, дочка Еммануїла, Віра Флюр:

«Дід, можливо, і їздив в 17-м або 18-м році за кордон (це я не знаю), але довго пробути там не міг. У всякому разі, в 1918 році вся сім'я, включаючи діда, переїхала з Мелітополя в Батумі. У тому ж році в родині народилася дочка Броня. Вона народилася в дорозі, коли їхали в Батумі. Про це багато розповідалося. Була у тата і ще одна сестра, молодша, її звали Валя, рік народження, здається, 1924. Народилася в Батумі. Дід жив в Батумі до кінця життя, помер незадовго до війни. Бабуся померла на початку 50-х. Обидва поховані в Батумі. Там же з ними і Валя. »

Син лісопромисловця став видатним фізиком. Після закінчення в 1940 р Московського університету Е. Адірович працював в Фізичному інституті Академії наук СРСР, в 1962 р став завідувачем відділом Фізико-технічного інституту АН Узбецької РСР і отримав звання академіка. Він автор ряду важливих відкриттів в декількох областях фізики і електроніки, засновник наукової школи електроніки твердих тіл в Ташкенті. Помер Е. Адірович в 1973 р.