Відділення Азовсько-Донського комерційного банку

Відділення Азовсько-Донського комерційного банку Грушевського, 11

Будівля казначейства - колишня філія дореволюційного Азовсько-Донського банку. Його засновниками були петербурзькі й південноросійські банкіри і торговці єврейського і грецького походження. Азовсько-Донський банк вважався найбільшим провінційним банком з найкращими підсумковими річними показниками. Він мав тісні фінансові зв'язки з Товариством бр. Нобель, багатьма металургійними і хімічними підприємствами; скуповував зерно і поставляв його на експорт.

Одна з 28 філій цього банку була наша мелітопольська. Спочатку, тобто з 1893 р., він працював в орендованому приміщенні (торгові ряди Літягіна). У 1897 р. для нього купили нове «хорошее место». Фасад розробляв архітектор Торов, а потім Лєбєдєв. Будівлю ввели в дію на рубежі століть. Будівля виконана у вигляді літери «Г», двоповерхова, але 2-й поверх - полуторний.

За радянських часів тут розміщувалося відділення Держбанку СРСР. Деякі старожили стверджують, що під час окупації в будівлі також розташовувалась банківська установа - районне відділення Центральної контори господарського банку в Запоріжжі (з вересня 1942 року - Центральна контора госпбанка).

Фасад банку виконаний в неокласичному стилі і після реконструкції зберіг свої характерні риси: високі арочні вікна, портики, ліпнину, оброблений під великий руст перший поверх.

Через портал, оформлений у вигляді античного портика можна потрапити всередину будівлі і побачити пишно оздоблену ліпниною парадну, а на 2-му поверсі - операційний зал. З давніх часів збереглася 2-поверхова голландська піч, приміщення для кас і банківське сховище. Вхід в сховище досі закритий старовинними залізними дверима з ажурним кованим орнаментом. Над дверима красується логотип виробника: «Ф. Сан-Галлі, С-Пб.». Тобто двері виготовлені на відомому в царській Росії чавуноливарному і механічному заводі Франца Карловича Сан-Галлі, що виробляв не тільки різні металоконструкції, а й художнє лиття в широкому асортименті. Як бачимо, двері являють собою не лише історичну, а й художню цінність. У самому сховищі стояли швейцарські сейфи кінця ХІХ ст., один з яких зберігся і понині.

З одного крила будівлі в інше веде чудової краси прохідна ступінчаста арка, декорована розетками та геометричним ромбоподібним орнаментом. «Сходинки» арки оформлені у вигляді модульонов. Через арку потрапляли в житлове крило, де знаходилася двоповерхова квартира завідуючого відділенням. У 1912-13 рр. ним був Володимир Давидович Коген. Під будівлею зведений великий багатокамерний підвал (цокольний поверх), в якому зараз розташовується котельня і архів.