Мелітопольське Реальне училище

Мелітопольське Реальне училище  Гетьманська, 8

Будівля трикотажної фабрики (колишнє Мелітопольське реальне училище) - одна з найстаріших в місті. Своїм існуванням вона зобов'язана місцевому земству, яке подбало про розширення народної освіти в повіті, тому училище повинно було відповідати "потребам технічним і агрономічним"

Урочисте відкриття Мелітопольського реального училища відбулося 30 серпня 1874 року.

Приміщення реального училища було побудовано в основному на кошти земства з невеликим використанням державних грошей і пожертвування. Спочатку училище розташовувалося в двоповерховому будинку, що складалося всього з 10 кімнат. Приміщень не вистачало, тому завдяки наполегливим клопотанням почесного попечителя училища Н.В. Гофмана (голови Мелітопольської земської управи), Таврійське губернське земство асигнувало 22 тисячі рублів для будівництва нової будівлі.

Другий корпус був зданий у вересні 1876 року. з уже існуючою будівлею він був з'єднаний критим переходом.

В тому ж році у реальному училищі діяли основне і сільськогосподарське відділення, а також додатковий клас загального відділення. Закінчивши реальне училище, випускники могли вступити до спеціальних вищих навчальних закладів. В класах сільськогосподарського відділення вивчали: технологію, хімію, сільське господарство, будівельне мистецтво, рахівництво. Проте в 1888 році в силу ряду причин це відділення було закрито, натомість з'явився «підготовчий клас», який відкрився з ініціативи комерційного банку «Товариство взаємного кредиту», що знаходився в будівлі нинішнього Палацу творчості дітей та юнацтва, і утримувався на кошти банку.

В реальному училищі було дві бібліотеки - фундаментальна і учнівська. в кабінеті природознавства були: колекція мінералів, опудала птахів, гербарії з місцевих рослин, фізкабінет був оснащений приладами. В 1885 році в училищі з'явилася хімічна лабораторія. Гордістю викладацького складу і учнів була метеорологічна станція навчального закладу, де з 1883 року велися спостереження за погодою. Навчання в реальному училищі було платним і обходилося студентам в 30-40 рублів на рік. Проте учні з бідних сімей звільнялись від сплати. В ту пору навіть існувало товариство «соціальна виплата незаможним учням Мелітопольського реального училища», діяльність якого була поширена і на Мелітопольську жіночу гімназію.

Кошти товариства складалися з щорічних членських внесків, одноразових пожертвувань, з доходів від влаштовуються лекцій, вистав, музичних і літературних вечорів.

За здоров'ям учнів стежив училищний лікар Андрій Корвацький, який очолював земську лікарню з 1903 по 1907 роки.

В Мелітопольському реальному училищі навчалися багато відомих людей міста. серед них видатний літератор, публіцист, ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов. На будівлі колишнього реального училища встановлено меморіальну дошку з його ім'ям.

В 1910 році при реальному училищі був відкритий музей мелітопольських пам'яток з п'ятьма відділеннями, де розміщувалися геологічні, зоологічні та ботанічні колекції. Оскільки музей мав краєзнавчу спрямованість, його експонати разом з колекцією земського музею стали основою для створення в 1921 році Мелітопольського краєзнавчого музею.

Цікаво, що училище мало свою церкву. З 1875 року вона розташовувалася в актовому залі і 11 лютого 1876 року була освячена в ім'я Святих Кирила і Мефодія. Церковним старостою був обраний купець Феоктист Якович Литягина. З введенням в 1890 році обов'язкової в усіх середніх навчальних закладах військової гімнастики, в Мелітопольському реальному училищі не виявилося просторого приміщення для занять з цього предмету. Тому в 1892 році було збудовано окрему будівлю церкви, а актовий зал перетворили під гімнастичний.

Для будівництва церкви в короткий час було зібрано суму в 2 тисячі рублів. Місцевий архітектор Агеенко А.Н. склав проект церкви, розрахованої на 400 молильників. ЇЇ будівля мала обійтися в 6 тисяч рублів. Багато жителів міста вносили пожертви на новий храм. Відсутню суму надала Мелітопольська міська Дума. 26 березня 1891 року заклали храм, а до кінця 1892 церква була здана в експлуатацію і освячена Благочинним Хорошиловим Г.І.

Пізніше в будівлі церкви розташовувався спортзал педінституту, потім помістили верстати трафаретного друку, з часом будівля була передана трикотажній фабриці і використовувалося під склад. "Ожила" церква 4 січня 2006 року.